Чому однакової кількості інформації одній людині вистачає для рішення, а іншу вона лише заплутує? Як побачити проблему цілісно, обрати суттєві дані й зрозуміти, що дія наближає до мети? Навколо цих питань побудована книга «Дослідження процесів прийняття рішень» Євгена Швеця та Фан Дик Тхіня.

Це огляд наданого українського тексту 2026 року. У центрі книги - людина, яка взаємодіє із середовищем, опрацьовує інформацію та керує своїми діями. Автори поєднують три підходи: системний пояснює будову ситуації, інформаційний - роботу з даними, кібернетичний - керування через зворотний зв’язок.

Шлях книги: від моделі людини до конкретного рішення

Чотири розділи поступово переводять розмову від загальної концепції до практики:

  1. Розвиток людини й обробка інформації. Автори пропонують гіпотезу про покоління людей, що відрізняються способами роботи з інформацією, та вводять образ «інформаційної людини».
  2. Мозок як система керування життєдіяльністю. Розглядаються авторська функціональна модель людини, свідомі й несвідомі процеси, різновиди мислення.
  3. Дослідження процесу прийняття рішень. З’являється методика «Що? Коли? Як робити?»: від вибору завдання та пріоритетів до побудови моделі й порівняння варіантів.
  4. Як стати успішним. Увага переноситься на розвиток мислення, комунікації та навичок роботи із цифровим середовищем.

Книгу завершує глосарій. Він корисний, оскільки деякі звичні слова автори вживають у визначеному ними значенні.

Системний підхід: побачити ціле та зв’язки

На сторінці 52 автори описують системний підхід через взаємопов’язані елементи, організовані за рівнями. За такого розгляду важливо зрозуміти, з чого складається ситуація, як частини впливають одна на одну й частиною якої ширшої системи вона є.

На сторінках 96-98 виділено три принципи. Ієрархічність розміщує досліджувану систему в системі вищого порядку. Багаторівневість дає змогу поступово розкривати деталі. Багатоетапність допомагає розглядати перебіг процесу та причинно-наслідкові зв’язки. Аналіз розділяє ціле на частини, синтез поєднує їх з урахуванням взаємодій.

П’ять рівнів представлення комп’ютера: обробка інформації, архітектура, логічні елементи, компоненти та фізичні процеси.
Рис. 2.9, с. 98. Оригінальна схема з книги: один комп’ютер розглядається на п’яти рівнях деталізації. Схеми у статті можна відкрити в повному розмірі.

Приклад редакції: вибір нової роботи. Спочатку ми розглядаємо роботу як частину життя: дохід, час, сім’я, розвиток. Потім розкриваємо окремі елементи: з чого складається дохід, скільки триває дорога, які навички з’являться. Після цього відновлюємо зв’язки: вища зарплата може супроводжуватися втратою часу на навчання чи відпочинок.

Практичний результат - карта рішення, на якій видно суттєві елементи, обмеження та наслідки їхньої взаємодії. Вона допомагає помітити, коли поліпшення одного показника погіршує загальну ситуацію.

Кібернетичний підхід: діяти й отримувати зворотний зв’язок

У визначенні книги система керування аналізує інформацію на виході й за потреби коригує програму дій, щоб наблизитися до потрібного результату (с. 52; глосарій, Г42). Рішення стає частиною повторюваного процесу: дія змінює ситуацію, спостереження за результатом дає підставу для наступної дії.

Для практичного застосування потрібні мета, спосіб впливу, спостережуваний результат і можливість коригування. Зворотний зв’язок виникає тоді, коли відомості про наслідки справді впливають на подальшу поведінку.

Схема взаємодії людини й зовнішнього середовища зі стрілками зовнішніх впливів, внутрішніх зв’язків та дії у відповідь.
Рис. 3.1, с. 106. Авторська модель взаємодії людини із середовищем. ЗС - зовнішнє середовище, Т - тіло, У - ум, Д - душа/психіка. Пояснення зв’язків наведено в книзі на с. 107.

Продовжимо приклад із роботою. Припустімо, мета переходу - професійний розвиток за прийнятного навантаження. До переходу можна визначити ознаки результату: зміст завдань, час на навчання, тривалість робочого дня. Після початку роботи - зіставити очікування з досвідом і, якщо виявлено розбіжність, обговорити завдання або змінити організацію часу.

Такий розбір відрізняється від оцінки «вийшло чи не вийшло»: він показує, що саме потрібно скоригувати. У цій редакційній інтерпретації помилка стає інформацією для керування, а спостереження за результатом - частиною самого рішення.

Інформаційний підхід: простежити шлях від даних до дії

Автори розглядають об’єкт як систему, яка отримує, зберігає й опрацьовує дані, формуючи результат на виході (с. 52; Г41). Для людини це дає змогу окремо розглянути отримані відомості, пам’ять і досвід, способи осмислення та сформоване рішення.

У практичній частині книги збирання інформації відбувається після формалізації проблеми: спочатку визначаються мета, параметри й критерії, потім під них збираються дані. Враховуються час пошуку, достовірність відомостей і невизначеність (с. 133-144).

У прикладі з роботою оголошення про вакансію, розмова з керівником та умови пропозиції - різні джерела. Обіцянку «буде багато розвитку» ще потрібно розкрити: які завдання, у кого можна вчитися, чи виділено для цього час? Зіставлення відповідей із метою перетворює набір повідомлень на підставу для вибору.

Комп’ютер і смартфон у моделі книги розширюють можливості зберігання, оброблення інформації та спілкування. Їхня роль залежить від того, як людина ними користується: які питання ставить, які дані перевіряє та які висновки робить.

Розширена авторська модель людини з комп’ютером, смартфоном та активами, що взаємодіє з Інтернетом, штучним інтелектом і великими даними.
Рис. 3.2, с. 108. До розширеної схеми включено ПК, смартфон (SmF), матеріальні та фінансові активи (МіФА), Інтернет, ШІ й великі дані. Це функціональна модель авторів.

У нашому прикладі три підходи відповідають на різні питання: що пов’язано з вибором роботи; які відомості потрібні для порівняння; як перевірити наслідки та скоригувати дії. Разом вони пов’язують розуміння ситуації з практикою.

Методика «Що? Коли? Як робити?»

Авторський запис методики - «(Що ∨ Коли ∨ Як) & Робити». Три її частини розв’язують послідовні завдання.

Що робити? Перевірити, які проблеми справді потребують розв’язання з погляду мети. Автори використовують інструмент, названий у книзі «квадратом Декарта»: розгляд наслідків дії та відмови від неї.

Коли робити? Розподілити обрані завдання за важливістю й терміновістю за допомогою матриці Ейзенхауера. Це пов’язує наміри з доступним часом.

Як робити? Пройти п’ять етапів: оцінити ситуацію й час; формалізувати проблему; зібрати потрібну інформацію; знайти можливі варіанти; оцінити та зіставити їх, щоб обрати рішення. На перших чотирьох етапах схема окремо передбачає оцінювання ризиків.

П’ять етапів методики: оцінювання ситуації, формалізація, збирання інформації, пошук варіантів, аналіз і вибір з оцінюванням ризиків.
Рис. 3.7, с. 135. Оригінальна блок-схема частини «Як робити?». Зворотні зв’язки дають змогу уточнювати попередні етапи.

Важливий акцент книги - формалізація проблеми. Невизначене «хочу щось змінити» перетворюється на задачу з метою, параметрами, критеріями та обмеженнями. Для цього автори пропонують розглянути вісім чинників: мету, час, параметри, критерії оцінювання, критерій малості, поточний стан людини й середовища, складність та значущість проблеми (с. 133-142).

Шість термінів, які допомагають читати книгу

Визначення тут скорочено й переказано для огляду. Оригінальні формулювання містяться у відповідних розділах книги.

Що дає книга читачеві

Найбільш прикладна частина книги - перехід від загальної проблеми до порівнюваних варіантів рішення. Три підходи дають мову для такого переходу: описати зв’язки, визначити потрібні дані, організувати дії та перевірку результату. Це робить книгу корисною для читача, якому потрібен послідовніший спосіб розбирати життєві й робочі ситуації.

Під час читання варто розрізняти практичні інструменти та ширші авторські побудови. П’ять поколінь людей, трикомпонентна модель «Тіло & Ум & Душа/Психіка» та її цифрове розширення представлені тут як концепції книги. Їхня наочність сама собою не доводить наукової достовірності всіх пов’язаних із ними припущень. Методика допомагає організувати міркування, але не гарантує успіху будь-якого рішення.

Джерело огляду: Євген Швець, Фан Дик Тхінь. «Дослідження процесів прийняття рішень», український текст 2026 року, наданий для підготовки статті. Вказано друковану нумерацію сторінок; у вихідному PDF вона відстає від номера сторінки файлу на дві. Ілюстрації 2.9, 3.1, 3.2 та 3.7 взято з книги; приклад вибору роботи підготувала редакція.

Про книгу та доступні видання. Застосувати питання до своєї ситуації можна у практичному розборі рішення.

Матеріал підготовлено редакцією на основі ідей книги. Приклади ситуацій створено для цього журналу.